БЛОГ

Врятувати або знищити. Чим небезпечна ініціатива з конвертації валютних кредитів?

Врятувати або знищити. Чим небезпечна ініціатива з конвертації валютних кредитів?

01.04.2015
Источник:  Юридическая газета Online
Автор: Наталья Ульянова - Управляющий партнер Категория: Банковский сектор

Дискусія про необхідність реструктуризувати валютні зобов'язання українських позичальників ведеться вже тривалий час. Ще рік тому з'явився законопроект Закону України «Про врегулювання ситуації з погашенням зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою». Він передбачає обов'язок банків задовольняти заяви позичальників на конвертацію доларових іпотечних кредитів у гривню. До того ж, за курсом, який був зафіксований станом на 01.01.2014 р. та при незміненій відсотковій ставці. Крім того, боржникам також планували надати право на добровільну передачу об'єкту застави банку, натомість кредитор списував борг, навіть, якщо сума заставленого майна менше суми за іпотечним договором. Депутати охрестили цей документ «соціально орієнтованим», банки – популістським, та повністю розкритикували його. Зрештою, ініціатива з рятування позичальників «загасла», але не остаточно.

У кінці 2014 р. у стінах парламенту з'явився новий документ – «Про реструктуризацію зобов'язань з кредитів в іноземній валюті», зареєстрований за №1558-1. Він припадав пилом у стінах комітетів Верховної Ради, але у кінці березня профільний комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності все-таки рекомендував прийняти його за основу.

Що цього разу пропонують законотворці? По-перше, поширити дію реструктуризації на зобов'язання з усіх споживчих валютних кредитів. Тобто, щодо тих, які були отримані не тільки на придбання нерухомості, але й автомобілів, земельних ділянок, побутової техніки або послуг. По-друге, ввести мораторій на будь-які комісійні або інші збори, пов'язані з конвертацією. По-третє, заборонити банкам передавати право вимоги з кредитів третім особам, не запропонувавши погасити борг позичальнику. До того ж, за ціною, яка дорівнює відступці (скажімо, якщо колектор викупає кредит з дисконтом 50%, банк повинен надати позичальнику можливість погасити його з такою же умовою). По-четверте, після набуття чинності законом, на два роки встановлюється заборона на звернення стягнення на будь-яке майно позичальника та його поручителів, що виступає забезпеченням з кредитів.

Сама реструктуризація виглядатиме так. Усі зобов'язання позичальника з конкретного кредиту (зокрема нараховані, але несплачені відсотки) конвертуються з іноземної валюти в національну, за курсом, який був зафіксований на дату підписання кредитного договору (тобто за курсом, наприклад, 5 або 8 гривень/долар). До того ж відсоткова ставка, як пропонувалось ще на початку 2014 р., не може перевищувати таку за валютним договором. До того ж, якщо у результаті реструктуризації сума щомісячного платежу перевищує рівень кредитоздатності позичальника, кредитор зобов'язаний з метою зменшення суми щомісячного платежу знизити рівень відсоткової ставки.

Не менш важливо, що графік погашення після реструктуризації повинен бути сформований за класичною схемою, не ануїтетною, (оскільки, добре відомо, що переплата за «класикою» набагато менше ніж з ануїтету).

Окрім того, сума коштів, сплачених позичальником як неустойка (штрафів, пені) до дати реструктуризації, підлягає зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за кредитом. А нараховані на дату реструктуризації штрафи та пеня повинні бути списані.

Якщо підсумувати, запропонований законопроект №1558-1 є, фактично, розширеним аналогом ініціативи з реструктуризації іпотечних валютних кредитів. Та, враховуючи реакцію банківського суспільства на неї у 2014 р., дуже велика вірогідність того, що банки не підтримають її і цього разу.

Оскільки необхідно розуміти, що курсова різниця у результаті реструктуризації ляже на плечі і без того послабленої банківської системи (збиток банків за 2014 р. склав приблизно 53 млрд грн, та тільки за січень 2015 р. – ще 8,5 млрд грн у «мінусі»). Відповідно, списання колосальних сум, пов'язаних із конвертацією кредитів, ризикує остаточно «вкласти» фінансовий сектор.

І хоча у перехідних положеннях законопроекту передбачена розробка механізму компенсації втрат банків, пов'язаних із реструктуризацією, є великі сумніви, що в умовах катастрофічного дефіциту державного бюджету влада зможе віднайти кошти на таку компенсацію. Оскільки, їх не знайшлось навіть на врятування великих банків (таких, як «Надра» та «Дельта»).

Закон не дає чіткого розуміння, як будуть регулюватись взаємовідносини позичальників та банків, яким буде захист від зловживань. Наприклад, один лише натяк, який дає позичальнику у випадку низької кредитоздатності вимагати зниження відсоткової ставки, надає великі можливості для махінацій з боку недобросовісних клієнтів.

Але це не означає, що кредитори та позичальники не повинні шукати компроміс, оскільки триразова девальвація гривні суттєво вдарила по позичальникам з валютних кредитів. Інше питання, що механізм реструктуризації повинен бути здоровим та економічно обґрунтованим. За якимсь врівноваженим, компромісним курсом, який би влаштував обидві сторони, з жорсткими правилами конвертації та нівелюванням ризиків шахрайства (як банків, так і їхніх клієнтів), а також з реальним механізмом підтримки фінансового стану тих банків, за якими реструктуризація вдарила сильніше.

Та поки що законопроект №1558-1 виглядає як черговий популістський крок, покликаний схилити на свою користь потенційних виборців. Однак хотілось би вірити, що під час голосування парламент тверезо оцінить цей документ, та навіть під час його погодження в першому читанні, відправить законопроект на подальше суттєве доопрацювання, зокрема за допомогою банківського лобі.

заказать бесплатную консультацию

Заказать консультацию